ЛУАЗ-1301: український позашляховик, що не склався
Прототип ЛУАЗ-1301 так і залишився прототипом. Хоча мав декілька інноваційних рішень, як для того часу. Чого вартий лише повністю пластиковий кузов!
Останній прототип ЛУАЗ-1301 датується 2002 роком. Але машину під таким заводським індексом почали розробляти ще у вісімдесятих!
Першу версію розробили ще в 1984 році, на базі знаменитої «волинянки» 969-М. І насправді з технічної точки зору це був той самий автомобіль. Змінили лише форму кузова, але повністю, та інтер’єр.
Наступна версія – 1988 року. В ній намагались втілити всі найсучасніші технології. Найперше – це каркасно-панельний кузов. Сталевим був лише каркас, а кузов був повністю пластиковим, що було нечувано для радянського союзу. Пневмопідвіска дозволяла змінювати дорожній просвіт. А ще машина мала привід на всі колеса і блокуючий міжосьовий диференціал. У порівняння з цими технологіями якось дивним здається використання мотору від «Таврії» виробництва Мелітопольського моторного заводу. Але не варто забувати що колись ЗАЗ та ЛуАЗ майже поєднали в один завод.
Власне, саме прототип 1988 року презентували на виставці в Москві у 1994 році. Але навіть зі втіленими інноваціями він вже був застарілий та мав невелику потужність.
Тому у 2002 році сталася остання спроба запустити ЛУАЗ-1301, який навіть презентували на автошоу SIA’02 і запустили конкурс на найкращу назву. Машина відрізнялась від попередніх прототипів, але не дуже сильно. Можливо тому вона не викликала ажіотажу? І плани виробляти по декілька тисяч машин на рік так і не втілилися в життя. Було вироблено менше п’ятдесяти автомобілів, деякі з яких ще можна придбати у приватних власників.
