«СУЛА» – український мікроавтобус
Виявляється, в Україні також намагалися створити альтернативу «буханці» і «рафікам». Але, судячи з того, що мало хто знає про наступний автомобіль, спроба не вдалась.
Після розвалу Радянського Союзу з’явилась водночас потреба і перспектива виробництва товарів, які раніше просто було привезти з сусідніх республік. Так виникла ідея розробити власний український мікроавтобус для декількох цілей.
Мультифункціональну машину взявся створювати львівський «Укравтобуспром» і назвав свою розробку «СУЛА», яку влітку 1993 року привіз на автомобільну виставку на ВДНГ в Києві у двох дослідних примірниках. Це були мікроавтобус для пасажирських перевезень спеціального призначення і карета швидкої допомоги. В цеху залишився ще й пікап з подвійною кабіною, який до Києва вирішили не везти.
Щоправда, треба відзначити, що «СУЛА» були побудовані на шасі та вузлах УАЗ-3303 (вантажівки, що є рідним братом «буханки»). Але інженери вирішили зосередитися на оригінальному кузові, розраховуючи замінити шасі українськими аналогами пізніше. До речі, всі автомобілі мали збільшені розміри кузову у порівнянні з конкурентами, що робило їх більш зручними. Наприклад, швидка вміщувала трьох медичних робітників, двох супроводжуючих та одного хворого.
Вигляд кузова більш був сучасним (особливо, якщо порівнювати з аналогами від УАЗ), причому найбільш виразний він був у машини швидкої. Вона мала більш округлий дизайн, що тільки лише набував популярності. Відрізнялася і задня частина. У пікапа її логічно взагалі не було, в пасажирській версії двері відкривалися лише для доступу у вантажне відділення. А от швидка мала повноцінні двері.
Після розробки мультифункціональні автомобілі «СУЛА» мали виробляти на заводі в Лубнах (Полтавська область), але щось не склалося, і машина так і залишилася лише у стадії прототипу.
