Цікаві факти з історії сторін руху

Ми вже писали про історію витоків ліво-, та правостороннього руху. А от вам просто низка цікавих фактів про ці традиції у різних країнах.

Японія завжди була «лівосторонньою» країною. У 1859 році посол королеви Вікторії сер Р. Алкок також підказав владі Токіо офіційно затвердити лівосторонній рух. У 1872 році на першій залізниці було прийнято також лівосторонній рух. Цікаво, що за 50 років так і не було регламентовано законом, якого боку дороги слід триматися. І лише в 1927 році вся країна остаточно перейшла на лівосторонній рух. І тільки японська армія ходила по правій стороні дороги до 1924 року.

У 1977 році японська префектура Окінава за рішенням японського уряду перейшла  встановленого, в 1945 році американськими окупаційними військами, правостороннього на лівосторонній рух. Така необхідність була продиктована Женевською конвенцією про дорожній рух 1949 року, що вимагає від країн-учасниць наявності лише однієї транспортної системи. Але це не заважає іншому учаснику конвенції, Китаю, залишати лівосторонній рух в, повернутих ним, провінціях Гонконгу та Макао. До речі, для того, щоб в’їхати на територію з іншими правилами руху, довелось побудувати досить масштабні та цікаві за формою дорожні розв’язки.

Багато країн перейшло на правосторонній рух, тому що їх сусіди їздили по правій стороні і це створювало труднощі. Ми вже писали про день Н у Швеції. Але те саме робили в Африці колишні британські колонії Сьєрра-Леоне, Гамбія, Нігерія та Гана. Хоча Мозамбік зробив все навпаки – перейшов на лівосторонній рух.

В Австро-Угорській імперії був прийнятий, здебільшого, лівосторонній рух. В самій Австрії сторона руху залежала від провінції – тільки уявляємо як це було незручно. І лише після «аншлюсу» Німеччиною країна перейшла на правосторонній рух. Те саме відбулося і з Чехословаччиною у 1938 році.

Цікаво, світ колись прийде до єдиної системи?