Цікаві факти з історії сторін руху

Ми вже писали про історію витоків ліво-, та правостороннього руху. А от вам просто низка цікавих фактів про ці традиції у різних країнах.

Японія завжди була «лівосторонньою» країною. У 1859 році посол королеви Вікторії сер Р. Алкок також підказав влади Токіо офіційно затвердити лівосторонній рух. У 1872 році на першій залізниці було прийнято також ліву сторону. Цікаво, що за 50 років так і не було законодавчо регламентовано, якого боку дороги слід триматися. І лише в 1927 році вся країна остаточно перейшла на лівосторонній рух. І тільки японська армія ходила по правій стороні дороги до 1924 року.

У 1977 році японська префектура Окінава за рішенням японського уряду перейшла з встановленого в 1945 році американськими окупаційними військами правостороннього на лівосторонній рух. Така необхідність була продиктована Женевською конвенцією про дорожній рух 1949 року, що вимагає від країн-учасниць наявності лише однієї транспортної системи. Але це не заважає іншому учаснику конвенції, Китаю, залишати лівосторонній рух в повернутих ним провінціях Гонконгу та Макао. До речі для того, щоб в’їхати на територію з іншими правилами руху, довелось побудувати досить масштабні та цікаві за формою дорожні розв’язки.

Багато країн перейшло на правосторонній рух тому, що їх сусіди їздили по правій стороні і це створювало труднощі. Ми вже писали про день Н у Швеції. Але те саме робили в Африці – колишні британські колонії Сьєрра-Леоне, Гамбія, Нігерія і Гана. Хоча Мозамбік зробив все навпаки – перейшов на лівосторонній рух.

В Австро-Угорській імперії був прийнятий здебільшого лівосторонній рух. В самій Австрії сторона руху залежала від провінції – тільки уявляємо як це було незручно. І лише після «аншлюсу» Німеччиною країна перейшла на правосторонній рух. Те саме відбулося і з Чехословаччиною у 1938 році.

Цікаво, світ колись прийде до єдиної системи?