Українські електрокари: ХАДІ-13Е

Незважаючи на те, що, судячи з назви, «тринадцятий» має бути родичем ХАДІ-11Е, поєднує їх лише електродвигун та літера Е в назві.

Насправді ХАДІ-13Е було створено на базі спортсуперкара ХАДІ-9, який мав поставити абсолютний рекорд швидкості. Попередник навіть тестувався на поверхні озера Баскунчак, але рекорд так і не було досягнуто.

Але повернемося до нашого електрокару. Його будівництво, традиційно, було темою дипломної роботи групи студентів під керівництвом заслуженого майстра спорту СРСР, рекордсмена країни В. Нікітіна. Дизайн автомобіля розробляв викладач М. Шапошніков. Його головною метою було забезпечити мінімальну лобову площу при високих аеродинамічних показниках.

Кузов машини було створено зі склопластика. Електродвигун потужністю 30 кВт було розміщено в задній частині автомобіля. Працював мотор від десятка срібно-цинкових батарей. У ХАДІ-13Е була незалежна підвіска всіх коліс. Щоб машина була стійкою на високих швидкостях, позаду було передбачено стабілізатор, а в передній частині з боків – невеликі закрилки.

ХАДІ-13Е і близько не підійшов до рекордів, які планували встановити на його попереднику (а хотіли перевищити швидкість звуку). Але все одно встановив декілька всерадянських рекордів.

В 1977 році на полігоні в Дмитрові, в класі автомобілів до 500 кг, ХАДІ-13Е, став найкращим:

– на дистанції 0,5 км з місця – 96,2 км / год (рекорд встановив студент В. Сільчік);

– на дистанції 1 км з ходу – 161,7 км / год (рекорд встановив студент В. Сільчік);

– на дистанції 1 км з місця – середня швидкість 115,9 км / год (рекорд встановив студент А. Апшілава).

Після цього автомобіль демонструвався на багатьох виставках, після чого був остаточно переданий до музею Київського політехнічного інституту, де зберігається і досі.