Витоки право-, та лівостороннього руху

Частіше за все використовують версію про те, що так було зручніше середньовічним лицарям, адже більшість були правшами, тому меч звисав ліворуч. Так от щоб він не чіплявся і пересувались по лівому боку дороги. Але навіть вікіпедія з цим не погоджується. Історичного підтвердження така версія не має. За виключенням Японії – там самураї дійсно не хотіли зачепитись катанами. Адже за законами бусідо це означало бій та смерть.

Версія з середньовічними воїнами не витримує критики і тому, що в Європі вони не складали переважної більшості, тому орієнтуватися на них ніхто логічно не збирався. Хоча і тут є «виключення». Коли міста на дорогах стало вже замало, Наполеон Бонапарт видав наказ, за яким військові мали рухатися праворуч, аби всі могли їх пропустити.

Тому можна реально казати, що правила руху створювались у світі досить стихійно, а потім закріплювались законами на рівні «як всі звикли». В Англії це зробили в 1776 році, підписавши «Дорожній акт». А за двадцять років до нього був випущений біль, який наказував рухатися по лондонському мосту виключно по лівому боці. У Франції ще до закону Бонапарта в паризькому декреті 1789 року було встановлено рух по правому боку дороги. В Російській імперії, частиною якої була і Україна, правосторонній рух було встановлено в 1752 році – це зробила імператриця Єлізавета, яка підписала відповідний наказ. Але і задовго до цього на дорогах склалися такі правила, як логічні та звичні.

Далі вже, здебільшого, країни обирали сторону руху, виходячи з того, під впливом якої країни вони були. Окрім Японії. Тому Індія, Австралія, Нова Зеландія, Сингапур, багато країн сходу та півдня Африки, використовують лівосторонній рух. Зараз 66% населення Землі їздять по правій стороні і 34% по лівій. При цьому 72% всіх доріг правосторонні, а 28% – лівосторонні.