Витоки право-, та лівостороннього руху
Автомобільний світ давно та надовго поділено на дві сторони – праву та ліву. Але чому так сталося?
Частіше за все використовують версію про те, що так було зручніше середньовічним лицарям, адже більшість були правшами, тому меч звисав ліворуч. Так от щоб він не чіплявся і пересувались по лівому боку дороги. Але навіть вікіпедія з цим не погоджується. Історичного підтвердження така версія не має. За виключенням Японії – там самураї дійсно не хотіли зачепитись катанами. Адже за законами бусідо це означало бій та смерть.
Версія з середньовічними воїнами не витримує критики і тому, що в Європі вони не складали переважної більшості, тому орієнтуватися на них ніхто логічно не збирався. Хоча і тут є «виключення». Коли міста на дорогах стало вже замало, Наполеон Бонапарт видав наказ, за яким військові мали рухатися праворуч, аби всі могли їх пропустити.
Тому можна реально казати, що правила руху створювались у світі досить стихійно, а потім закріплювались законами на рівні «як всі звикли». В Англії це зробили в 1776 році, підписавши «Дорожній акт». А за двадцять років до нього був випущений біль, який наказував рухатися по лондонському мосту виключно по лівому боці. У Франції ще до закону Бонапарта в паризькому декреті 1789 року було встановлено рух по правому боку дороги. В Російській імперії, частиною якої була і Україна, правосторонній рух було встановлено в 1752 році – це зробила імператриця Єлізавета, яка підписала відповідний наказ. Але і задовго до цього на дорогах склалися такі правила, як логічні та звичні.
Далі вже, здебільшого, країни обирали сторону руху, виходячи з того, під впливом якої країни вони були. Окрім Японії. Тому Індія, Австралія, Нова Зеландія, Сингапур, багато країн сходу та півдня Африки, використовують лівосторонній рух. Зараз 66% населення Землі їздять по правій стороні і 34% по лівій. При цьому 72% всіх доріг правосторонні, а 28% – лівосторонні.