Як розроблявся мотоцикл з роторним двигуном
Мотористи вдосконалювали конструкцію роторно-поршневих двигунів, призначених для мотоциклів. Перші "Ванкелі" були готові ще на початку 1960-х, а в 1970-му їх випробовували на моделі К-650 з роторним мотором РД-350 потужністю 30,5 к.с. Хоча результати були дивовижними, ресурс перших мотоциклетних роторних двигунів не перевищував 100 годин.
Однак, мотористи не зупинялися на досягнутому і продовжували вдосконалювати конструкцію. З’явилися моделі “Дніпро” МТ-9 з алюмінієвими агрегатами РД-500В та РД-501 з хромованим та нікасіловим покриттям робочих поверхонь циліндра. Безконтактне електронне запалювання, яке було впроваджено в 1973 році, було помітним прогресом. Потужність мотоциклів досягла 40 к.с. (при 6000 об/хв), що було достатньо для того часу. Однак, основна робота спрямовувалася на підвищення ресурсу роторних двигунів, який спочатку становив не більше 6 тис. км. У 1974 році була випущена дослідна партія з десяти МТ-9, укомплектованих роторними двигунами.
Нарешті, радянський роторно-поршневий двигун для мотоциклів був доведений до потрібних кондицій. Останні варіанти мотора РД-515 та РД-601 мали потужність 52 к.с. при 6000 об/хв і максимальний крутний момент 51 Нм при 3500 об/хв.
Проте, також існували деякі недоліки роторно-поршневих двигунів, зокрема, висока витрата палива та вимогливе технічне обслуговування. Крім того, ресурс цих двигунів був обмежений, що призводило до необхідності частої заміни або ремонту. Це ставило певні виклики перед власниками мотоциклів “Дніпро” з роторними двигунами.
Загалом, мотоцикл “Дніпро” з роторним двигуном був цікавим експериментом в рамках розвитку мотоциклетної техніки. Він мав свої особливості та переваги, проте, через деякі технічні труднощі та відсутність великого ринку збуту, ці мотоцикли не стали масово випускатися та використовуватися в повсякденному житті. Проте, вони залишили слід в історії мотоциклетного виробництва як унікальний експеримент з використанням роторно-поршневих двигунів на мотоциклах.
