Різновиди газового обладнання (ГБО): еволюція автомобільних газових технологій
У світовій класифікації відсутнє поняття "покоління", оскільки західний ринок газового обладнання розвивався поступово. Проте, у професійному "гбошному" середовищі виник термін, що упорядковує різницю між різновидами ГБО. Однією з ключових відмінностей між системами паливоподання є спосіб доставлення палива в циліндри двигуна, а також принцип управління впорскуванням.
I покоління ГБО, розроблене німецькою інженерною школою, було спрощене та функціональне: газ подавався завдяки розрядці в колекторі. У цій схемі беруть участь балон, газова магістраль, вакуумний редуктор-випарювач із водяною сорочкою та трубка подачі газу до врізки в карбюратор з регулювальними гвинтами. При запуску двигуна в колекторі виникає розрядження, яке своєю чергою активує рух мембрани всередині редуктора, забезпечуючи подачу газу до врізки. Однак, з плином часу технології розвивалися, і з’явилися агрегати з електромагнітним клапаном, що значно покращило відгук редуктора на запуск двигуна.
Друге покоління системи газової установки (ГБО) вимагало покращень, щоб доставляти газ у циліндри без карбюратора. Для цього було розроблено газовий змішувач, який розміщували перед впускним колектором у ресівері. Це дозволяло готувати паливну газоповітряну суміш перед входженням до колектора.
Однак, для того, щоб уникнути несанкціонованого займання, конструкція змішувача має (в собі) зворотний клапан.
Надалі, для забезпечення ефективності та безпеки, було додано емулятор бензофорсів, який обманював бортовий комп’ютер авто (БК), щоб уникнути аварійної ситуації. Поміж оновлень, які були зроблені до комплектації ГБО, додали дозатор газу, який розміщений перед змішувачем, та керуючий контролер до нього. Отримуючи сигнали датчиків ДВС, контролер визначав частку газу.
У III поколінні з’явилась можливість зімітувати бензинове впорскування, використовуючи механічні газові дозатори (форсунки) для кожного циліндра. Той самий дозатор, що відповідав за підтримку надлишкового тиску, забезпечував відкриття штоків форсунок.
Проте, конструкція і принцип дії вузла заважали оперативно прямувати за педаллю газу, оскільки контролер швидше опрацьовував інформацію датчиків двигуна, ніж дозатор здатний був регулювати подачу.
Таким чином, у III поколінні почали задумуватись про прямий зв’язок форсунок з контролером, який був електронним блоком управління ГБО (ЕБУ).
IV покоління газового обладнання було значно поліпшене в порівнянні з попередніми версіями. Зокрема, електромеханічні форсунки були пов’язані з електронним блоком управління (ЕБУ), що реалізує впорскувальну стратегію, а газові “мізки” забезпечують прихованість ГБО перед штатним БК автомобіля. Головною перевагою стало те, що ЕБУ може збирати інформацію з бортових датчиків та керувати газовою апаратурою, що дозволяє регулювати рівень палива в балоні та управляти паливними режимами.
V і VI покоління газового обладнання означають нову еру в газовому паливі, коли пропан подається в циліндри у зрідженому стані. У VI поколінні використовуються штатні бензинові форсунки для впорскування пропану. Редуктор-випарювач вже не є потрібним, а для досягнення досконалості використовують персоналізований софт. З’явився газовий насос та регулятор тиску з пропускними клапанами, що допомогло організувати паливну “обратку” на зразок бензинової схеми. Як результат, впорскування стало точнішим, потужність автомобіля зрівнялася з потужністю бензинового двигуна, і окреме технічне обслуговування газового обладнання стало менш необхідним. Також зберігається можливість їздити на бензині.
