Львівський автобусний завод змінив власника і може відновити роботу
Львівське автобусне підприємство нещодавно змінило власника, який має амбітні плани щодо відновлення виробництва, яке не функціонувало останні десять років.
Контрольний пакет акцій львівського заводу був проданий на аукціоні. Тепер 57,58% заводу належать компанії “Львівінвестактив”, якою володіє івано-франківський бізнесмен Андрій Луцько, також засновник місцевої компанії Blago, що спеціалізується на будівництві.
Кажуть, що планується возз’єднання виробництва автобусів. Власник контрольного пакета акцій “Львівські автобусні заводи” розраховує, що виробництво зможе відновити свою діяльність після десятилітньої перерви.
Представники заявляють, що до кінця року планується завершити процес санації, що дозволить заводу повернутися до роботи. Якщо це станеться, Львів отримає додаткове підприємство та значні вливання у місцевий бюджет, хоча поки що це лише плани.
Розповідається, що активно працюють у складі “Львівські автобусні заводи”, і більша частина боргів уже виплачена у рамках санації. Зараз триває процес уточнення вимог поточних кредиторів для їхнього остаточного погашення і завершення санації, що має привести до фінансового оздоровлення підприємства.
20 років тому на заводі було жвавіше, хоча настрої працівників вже були пригнічені через затримки зарплат та скорочений робочий тиждень. Нагадаємо, що завод було приватизовано у 2001 році, коли дві третини акцій придбало “Сіл-Авто”, асоційоване з росіянином Ігорем Чуркіним. З тих пір виробництво зменшувалося, зростали затримки зарплат, почалися скорочення кадрів та розпродаж активів.
У вересні 2004 року завод уже майже не працював, замість повноцінного конвеєра у цехах стояли окремі стапелі для зборки автобусів невеликими партіями. Протягом дев’яти місяців 2004 року було виготовлено всього 387 машин, на відміну від тисяч у попередні десятиліття.
Розмови робітників та інженерів натякають, що на повне відродження заводу знадобиться декілька років. Тоді минуло майже два десятиліття. Експерти вважають, що враховуючи рівень руйнації, будувати новий завод може виявитися простіше, ніж відновлювати старий.