Двомоторні Volkswagen: третя версія

Він був ще більш ралійним, а в його створенні приймали участь спеціалісти відділу розвитку концерну. Заряджене купе отримало агресивний пластиковій обвіс, при цьому внутрішня начинка була суто «громадською». Навіть панель приладів замовили у стандартного постачальника VW – іншого німецького концерну VDO. Але замість тахометра та спідометра водій бачив на двох приладах оберти обох двигунів. Спідометр був цифровим та вмістився посередині.

Для третього прототипу було взято новий серійний двигун 1,8 л (110 кінських сил). Спеціалісти із Oettinger «розкачали» двигун до 140 к. с., при цьому не дуже його змінюючи. Тобто два двигуни давали потужність в 280 кінських сил! «Задній» двигун встановили в ізольований відсік і він став менш шумним.

Головною інновацією стала відмова від механічних коробок передач на користь трьохступеневих автоматів. Це також дало можливість не турбуватись про недоліки системи «E-gas» – гідротрансформатори автоматичних трансмісій майже повністю нівелювали різницю в роботі двигунів.

Чим далі йшли розробники, тим більше виникало питань щодо доцільності серійного випуску автомобіля. В третьому прототипі зникло місце не тільки для багажника, а й для задніх сидінь. Автомобіль був дуже шумним, та й подвійна кількість витратних матеріалів бентежила. Але поки що керівництво не задавало ці питання. Тим більше, що участь в ралі була вже близько. Та для цього довелось побудувати ще один автомобіль, про який ми і розкажемо наступного разу.