Yugo – неочікувано популярний поганий автомобіль
Хоча цей автомобіль, можливо, не знайомий багатьом у нашій країні, він знайшов свій шлях до сердець понад 140 000 покупців у Сполучених Штатах.
Як автомобіль з комуністичної держави опинився на американському ринку? Він дебютував там у 1984 році, але справжню славу здобув завдяки зухвалим зусиллям ексцентричного підприємця Малкольма Брікліна (відомого тим, що познайомив північноамериканську аудиторію з брендом Subaru). Він переконав представників заводу Zastava налагодити масштабні поставки Yugo на північноамериканський ринок. До дебюту на американському ринку необхідно було провести понад 500 модифікацій, щоб відповідати місцевим стандартам безпеки та екології.
Ця машина була надзвичайно доступною. Неймовірно доступною. Але як же він заслужив досить невтішне звання “найгіршого автомобіля у світі”? Насправді, авто було далеке від досконалості в багатьох аспектах. Найкумедніше те, що в Сполучених Штатах він продавався під назвою Yugo GV (Great Value, що означає “Велика цінність”). Мабуть, це один з найбільш іронічних епізодів в історії автомобілебудування.
Під капотом цього хетчбека ховався двигун об’ємом всього 1,3 літра, що видавав близько 65 кінських сил. Його максимальна швидкість обмежувалася 138 км/год, а розгін до сотні, навіть за ідеальних умов, займав понад 13,5 секунд. Таким чином, він займав незавидну позицію найповільнішого автомобіля, доступного в Сполучених Штатах на той час. При цьому його споживання пального було напрочуд високим для такого маленького транспортного засобу – приблизно 9 літрів на 100 кілометрів.
Багато власників Yugo не звертали особливої уваги на турботу про цей автомобіль через його низьку вартість. Враховуючи досить низьку якість збірки, Yugo був погано обладнаний для довговічності. Наприклад, ремінь ГРМ вимагав заміни приблизно кожні 64 000 км пробігу, але не всі дотримувалися цього правила. Деякі власники навіть нехтували своєчасною заміною масла. Втім, простота конструкції автомобіля дозволяла робити ремонт своїми руками, а запчастини були легкодоступними та недорогими. Завод пропонував лише річну гарантію, що було промовистою ознакою ненадійності Yugo.
У стандартну комплектацію автомобіля не входили кондиціонер і радіо. Ці зручності можна було додати за додаткову плату, яка становила майже чверть ціни автомобіля. В опитуванні задоволеності клієнтів, проведеному в 1986 році компанією J.D. Power & Associates, цей югославський хетчбек посів останнє місце. Випробування на безпеку, проведені Інститутом безпеки дорожнього руху, перетворили автомобіль на зім’яту купу. Yugo також не вирізнявся особливою керованістю на дорозі. Проте, він став найбільш продаваним європейським автомобілем у свій дебютний рік на американському ринку.
Сьогодні часто можна почути думку, що “раніше автомобілі були набагато надійнішими та могли прослужити понад десять років без жодних проблем. Сьогодні ж їх доводиться замінювати набагато частіше”. У цьому контексті Yugo випередив свій час, оскільки його власники опинилися перед необхідністю купувати нові автомобілі вже через рік-два”.
