Платні траси в Україні стають реальністю

На цьому тлі питання запровадження платних доріг поступово переходить із теоретичної площини в практичну — це лише справа часу. Держава банально не має ресурсу, щоб утримувати інфраструктуру на належному рівні без додаткових джерел фінансування.

Сьогодні на дорожні роботи закладено лише 4,6 млрд грн — сума, яка виглядає мізерною на фоні попередніх років. Для порівняння, ще у 2018 році фінансування сягало близько 33 млрд грн, а вже у 2019-му зросло до понад 50 млрд. При цьому витрати на матеріали суттєво підскочили: бітум подорожчав у кілька разів і зараз коштує до 41 тисячі гривень за тонну. З огляду на це, реальна потреба галузі оцінюється щонайменше у 100 млрд грн — це майже у двадцять разів більше за поточні можливості.

Головна проблема — відсутність стабільного фінансування. Раніше частину витрат покривав Дорожній фонд, який наповнювався, зокрема, за рахунок акцизів на пальне. Це дозволяло планувати ремонти та уникати критичного зносу покриття. Тепер же кошти фактично перенаправляються до загального бюджету, і система працює нестабільно.

Якби фонд функціонував у повному обсязі, цього року він міг би акумулювати до 170 млрд грн — ресурс, якого вистачило б не лише на ремонт, а й на розвиток нових доріг.

Водночас у нинішніх умовах пріоритет очевидний — оборона та критична логістика. Значні кошти спрямовуються на забезпечення фронту та медичної інфраструктури, і це визначає бюджетну політику.

Попри це, у перспективі країні доведеться повертатися до системного фінансування дорожньої галузі. Після війни навантаження на інфраструктуру лише зросте: зміняться логістичні маршрути, частину доріг доведеться розширювати, підвищувати їхню пропускну здатність і фактично будувати заново за вищими стандартами.

У такій ситуації без нових фінансових інструментів не обійтися. Серед ключових варіантів — впровадження платних доріг, а також концесійні проєкти, коли інвестори будують автошляхи з подальшим поверненням вкладень через їх експлуатацію.