40 років тому Jaguar кинув виклик німцям
Поки автомобільний світ з нетерпінням чекає на футуристичний електрокар Jaguar Type 01, дебют якого запланований на 2026 рік, варто згадати ключові віхи в історії легендарної британської марки. Рівно сорок років тому — у жовтні 1986-го — світ побачив седан Jaguar XJ четвертого покоління з індексом XJ40. Ця модель стала не просто наступником довговічного Series III, що сходила з конвеєра з 1968 року, а й останнім повністю самостійним маніфестом британського автопрому перед тим, як марку поглинув концерн Ford.
П’ятнадцять років розробки та фінальний штрих засновника
Робота над XJ40 розпочалася ще 1972 року, однак світова нафтова криза та хронічні труднощі материнського холдингу British Leyland фактично поставили проєкт на паузу майже на десять років. Переломний момент настав 1981-го: новий генеральний директор Джон Іган зміг виділити бюджет у 80 млн фунтів стерлінгів (приблизно $104 млн або понад 4,5 млрд грн у сучасному еквіваленті) і наполіг на серйозній модернізації платформи.
Особливе місце в історії моделі займає той факт, що до фінального вигляду кузова доклав руку сам засновник Jaguar — сер Вільям Лайонс. Він особисто затвердив дизайн незадовго до своєї смерті в 1985 році. Інженерам вдалося суттєво оптимізувати конструкцію: кількість кузовних деталей зменшили на 25 %, завдяки чому автомобіль став легшим, а жорсткість кузова на кручення помітно зросла.
Технологічні амбіції та інженерний «саботаж»
На свій час XJ40 виглядав справді прогресивно. У салоні з’явилася інноваційна цифрова панель приладів з вакуумно-флуоресцентними дисплеями Vehicle Condition Monitor — її жартівливо прозвали «Mäusekino» («мишаче кіно»). Однак елементна база 1980-х виявилася недосконалою, і вже 1990 року, вже під контролем Ford, компанія повернулася до класичних аналогових шкал.
Не обійшлося й без своєрідного інженерного бунту. Щоб материнська British Leyland не нав’язала архаїчний двигун V8, фахівці Jaguar навмисно зробили моторний відсік вужчим. Цей хід згодом обернувся проти них самих: інтеграція фірмового V12 затягнулася аж до 1993 року, коли 6,0-літровий агрегат нарешті з’явився в модифікації XJ81. На старті ж покупцям пропонували рядні «шістки» серії AJ6 об’ємом 2,9 і 3,6 літра.
Продумана цінова політика дозволила XJ40 успішно конкурувати з «німецькою трійкою». До 1990 року на важливому німецькому ринку 4,0-літрова версія потужністю 221 к.с. пропонувалася за $48 000 (близько 2,083 млн грн). Рівно стільки ж коштував прямий суперник BMW 735i, тоді як Mercedes-Benz 420 SE у кузові W126 був дорожчим — $51 000 (приблизно 2,213 млн грн).
За даними Jaguar Daimler Heritage Trust, загальний тираж XJ40 сягнув солідних 208 733 автомобілів. Модель залишалася на конвеєрі до 1994 року, після чого її змінила більш ретроспективна X300. Сьогодні цей технологічно сміливий, хоч і суперечливий седан залишається одним із найбільш доступних способів доторкнутися до класичної епохи британського преміум-класу.
