Нове паливо кидає виклик електрокарам

Головний плюс — простота зберігання. Аміак переходить у рідкий стан вже при температурі близько -40°C або під тиском приблизно 9 бар. Для порівняння, водень потребує значно складніших умов. До того ж у світі вже існує розвинена інфраструктура для його транспортування, а під час згоряння не утворюється CO₂.

Але є нюанс, і він серйозний. Аміак погано підходить для класичних двигунів внутрішнього згоряння: температура займання сягає близько 630°C, а процес горіння відбувається повільно. Це означає, що без додаткових технологій стабільна робота мотора практично неможлива.

Рішення вже тестують на практиці. Команди Fraunhofer IMM та First Ammonia Motors модернізували старий пікап Chevrolet C/K 1993. Вони використали аміачний крекер — систему, яка розщеплює аміак на водень і азот.

Саме водень виступає каталізатором займання в циліндрах, забезпечуючи стабільне згоряння. Після прогріву двигун переходить у більш автономний режим і використовує тепло вихлопних газів для підтримки процесу.

Втім, ідеальним це паливо назвати складно. Енергетична щільність аміаку нижча, ніж у бензину чи дизеля, тому автомобілю потрібні більші паливні баки. До того ж речовина токсична, а в процесі роботи утворюються оксиди азоту — їх доведеться нейтралізувати складними системами очищення.

Саме через ці обмеження аміак навряд чи стане масовим рішенням для легкових авто. Натомість його перспективи виглядають значно реальнішими у важкому транспорті, промисловості та морських перевезеннях. Наприклад, Hyundai вже працює над першими суднами, які використовуватимуть це паливо.